Мотивація
Сноуборд для мене завжди був найкращим способом провести час з друзями. Чудові ліки від щоденної рутини, які, чесно кажучи, викликають звикання. Почав дивитись змагання, слідкувати за передовими світовими і українськими райдерами, одним з таких був Кирило Мілютін. Як каже сам сноубордист, він являється “послом” (ориг. “ambassador”) сноубордингу в Україні. Помітивши пост в фейсбук про те, що він допомагає організовувати Чемпіонат України зі сноуборд слоупстайлу, я вирішив, що повинен взяти участь. Тим більше, сноуборд слоупстайл - це явище відносно нове для українського спорту. Для підготовки і оцінки моїх навичок Кирило запросив мене приєднатись до тренувань Raider’s choice school на 5 днів, де він і викладав. Про них і буде цей звіт.
День 1. Середа
Разом зі мною в школі був ще один учень Юра, який приїхав на 2 дні раніше, всіх інших чекали пізніше. Поселився я до хлопців о 8 ранку в готель Легенда Карпат. Вони замовили на мене сніданок і, поснідавши, ми відправились в парк на перше заняття. Перший день тренувань проходив під чітким керівництвом і повним контролем Кирила. Верхній парк, на жаль, був зачинений і в ньому працював ратрак. Тому весь час ми провели в нижньому парку, розклад дня:
Розминка на трамплінах: прямі стрибки з шифті, потім базові греби;
Розминка (в прямому розумінні цього слова);
Базові трюки: 4 різні 180. Тут довелося трішки через себе переступити і стрибнути switch bs180. Мабуть врятувало те, що трамплін був зовсім маленький і з другого разу трюк вдався;
Сальто назад (wildcat). Врахувавши погодні умови (плюсова температура і м’який сніг), порадившись з учнями, Кирило вніс цей пункт в наш розклад. Признаюсь, це було трошки несподівано, але досить круто! Один зі своїх стрибків я перелетів і перекрутив, але мене це зовсім не засмутило. Останні спроби були досить непогані і ми перейшли до наступного пункту;
Родео. Сніг ставав все м’якіший, ми стрибали наші перші родео: Юра - bs, я - fs. Пишаюсь тим, що спробував. До виконання трюку ще далеко, але Кирило запевнив, що перші спроби вселяють оптимізм. Коли вже швидкості стало невистачати ми зробили перерву і перейшли на джиб;
Джиб. Вибрали простеньку трубу і настрибували туди хто що хоче/вміє, ходили пішки. Нарешті Кирило трошки відволікся від тренерської роботи і покатав з нами, показав наглядно як має виконуватись той чи інший трюк. Я дізнався багато про те, що в мене виходило нестабільно і ми привели в норму мої “27danish” (нове для мене слово). А коли тренер почув, що я ніколи не робив преси, то змусив працювати над цим компонентом. На ньому ми й закінчили день.
Вражень від першого дня море, всі вони позитивні. Новий для мене досвід перебування в сноубордичному таборі виявився досить цікавим. В першу чергу, завдяки хлопцям, з якими я познайомився.
Мій перший switch bs180:
Непогана спроба fs rodeo5:
“Так стрибнув наче летіти ще метрів 15” © Кирило:
День 2. Четвер
Юра трохи застудився і залишився в номері. На схил з Кирилом ми відправились двоє. Рано поки не виходить туди потрапити, але свої 6 катальних годин ми все одно назбираємо.
І так, я і мій персональний тренер об 11:00 почали з джибу. Кирило робив трюки, я повторював за ним, на кожен одна спроба.
Frontside: nosepress, boardslide, lipslide, blunt to fakie, tailpress. Потім те саме з backside. Далі 4 50-50 з різними аутами. Вчорашній новий для мене fs nosepress мені зарахували. А взагалі, не вдаючись у подробиці, на двох ми зробили всі перераховані трюки. Прикольний формат катання, щось схоже на гру у skate, тільки замовляє трюк завжди тренер.
Після такої розминочної програми вирішили познімати. Почали з мене. Ефект камери ніхто не відміняв і трюки вже виходили не так легко і далеко не з першої спроби. Потім ми помінялись і за камеру став я. Виявилось, камера - це не тільки моя особиста проблема. Та все ж, ми відзняли 2 pretzel out від Кирила. Далі він поїхав тестувати великий трамплін а мене відправив на просту трубу “тестувати” мій switch.
Трохи згодом Кирило привіз хороші новини: трамплін ідеальної форми, перебудовувати його вже не будуть і можна стрибати! Ложка дьогтю - заїзд на трамплін перекритий сіткою в якій є невеличкий отвір менше метра. Задача в мене була проста - стабільні прямі стрибки, правильна техніка всіх елементів: під’їзду, поштовху, польоту і приземлення. Виконував я її зі знайомою усім боягузам недосвідченим райдерм проблемою - недоліт. Детально розібравши моє відео дійшли висновку, що мені треба менше кантуватись і більше набирати швидкості. І хто б міг подумати, це допомогло - я успішно долетів куди треба.
Варто також зазначити, що стрибав Кирило. Розім’явшись прямими стрибками і зовсім не збентежившись діркою в сітці шириною в метр, він ставив bs cork5. Виглядало це фантастично, я знімав з розгонки. Не часто таке побачиш наживо.
Приблизно о 16:00 ми закінчили з трампліном і повернулись розказувати мій switch. Мабуть, цього дня я джибив не в своїй стійці більше, ніж за усе своє життя до цього. 50-50 з аутами, кілька слайдів, пора їхати додому. Перед маршруткою обов’язкова плацинда з сиром - тільки зараз згадали, що не обідали.
Після вечері і своїх відео подивились фільм Eternal Beauty of Snowboarding. Дивно, але хлопці до цього його не бачили. Фільм крутий, раджу всім. Цитата Кирила: “Його треба дивитись на кожних зборах”.
З нетерпінням чекаю завтрашнього дня, хоча й розумію, що втома накопичується. Сподіваюсь, зможу відкатати наступні дні з такою ж енергійністю і продуктивністю.
Новий трюк fs nosepress:
“Як ти його зробив” © Кирило:
Pretzel від Кирила:
День 3. П’ятниця
Вже по традиції потрапили на 8а об 11:00. Великий парк зачинений, розгони і транзити нератрачені, весь день доведеться кататись в маленькому. Погода сонячна і спекотна, поки тримають тейбл-топи, вирішили пострибати там. Після розминки і кількох прямих стрибків Кирило замовив і мені і Юрі лінію fs3 bs3. Критичні помилки мав в обох трюках: занадто великі дуги, голова дивиться не туди, розкидаю руки і т.д. Доволі плідно попрацювали і помилки виправили. Навряд я б до цього прийшов сам найближчим часом. Після цього пробував стрибати bs5, поки далеко від результату…
Коли трампліни розтанули, ми перейшли на джиб. Я запропонував і Кирило погодився - будемо ходити на кінкову трубу. Мені вона була цікава, бо я далі 1-ї секції ніколи не добирався. Отримавши правильні настанови і моральну підтримку, з н-го разу, але таки проїхав 50-50 до кінця. І навіть вийшло кілька разів 180out, що я одразу ввечері і виклав в інстаграм.
Погода погіршилась, пішов дощ. Заминка теж традиційна - switch на найпростішій трубі. Щось вийшло і там, але головне - це процес розкатки незручної стійки. За прогнозом завтра метр снігу, якщо збудеться - парк навряд відкриють. Чекаємо з нетерпінням завтрашнього дня.
Поборов кінк:
Поборов кінк (х2):
Top to bottom від Кирила:
Switch на заминку:
День 4. Субота
В парк приїхали о 10:30 на, м’яко кажучи, не найкращу погоду. Всю ніч була плюсова температура і вже зранку каша під ногами. Трампліни під дошкою провалювались, на приземленні вибивались ями. Розминочні прямі стрибки, потім кілька проїздів swich bs180, bs180. В принципі, стрибати switch bs180 - цікава і потрібна штука. Тільки зараз я це зрозумів і тепер буду прокачувати його. Потім змінили лінію на switch fs180, fs180. Це легше, але довелось проїхати кілька разів, щоб отримати від Кирила “зараховано”. Завершальним розминочним трюком був switch fs360 на першому тейбл-топі і вільний стрибок на другому (я стрибав вже звичний для себе switch bs180). За кілька проїздів ні разу не приземлив його чисто, весь час завалювався назад. Думаю, зможу це виправити в наступних поїздках, бо трюк мені сподобався.
Після розминочних стрибків і, власне, розминки, взялись за новий стрибок - miller flip. Погода вже не дозволяла стрибати щось серйозне і з прольотом, Кирило вирішив нас познайомити з цим цікавим стрибком. На жаль, ніхто з нас так до кінця і не зрозумів його, не допомогла навіть поїздка на шишки великих трамплінів. Сподіваюсь, в мене ще буде можливість потренувати miller flip деінде, але однозначно приземлення має бути м’яке
Погода змінилась, замість дощу почав йти легенький сніжок, температура опустилась і каша під ногами почала замерзати. Кирило оголосив про вільну програму, назвавши її модним словом shred. Зробили кілька спусків близько один коло одного, намагаючись використовувати нестандартно всі фігури, які трапляються на шляху. Кожна лінія відрізнялась від попередньої. Не похвалюсь своєю сноубордичною уявою, її ще треба розвивати. Цьому час від часу такий shred якраз і допоможе.
Взяли паузу перепочити і з’їсти по снікерсу. Я попросився на джиб на 3-х фігурах в лінію, а не на одній, як ми робили раніше. Хлопцям ідея сподобалась і вони мене підтримали. За кілька проїздів Кирило зі словами “щось ви хлопці дуже розкатались” дістав камеру. Вона витримала тільки 2 зйомки, потім розрядилась і свою лінію я так і не зняв. Шкода, вона була складна і повністю її проїхати зміг тільки 2-3 рази, та й те не чисто.
Коли вже сили покидали і стрибки зовсім перестали виходити, я перейшов на звичну програму заминки - switch на найпростішій пластиковій трубі. Зробив кілька 50-50, потім додав різні 180out. Непомітно настала 16:00 і ми вирішили їхати додому.
Хоч і погода не радувала, ми сьогодні віддали багато сил і зробили інкремент своїх навичок.
Після дороги додому і вечері хлопці познайомили мене з мультсеріалом Brickleberry. Увімкнули одразу 2-ий сезон і не могли зупинитись, серії йшли одна за одною, ми їли насіння, пили чай і сміялись, бо мультик дуже своєрідний. Рекомендую.
Ввечері за вікном вже було видно 5 сантиметрів снігу. Прогноз на ніч - ще 50. А це значить, що парк в кращому випадку відкриють після обіду. Я вирішив зранку відправитись у Франківськ і провести день там. Чесно кажучи, за ці 4 катальних дні я віддав всі емоції, енергію і сили. Цим дуже пишаюсь і зовсім не соромно пропускати 5-ий.
Лінія від Юри:
Початок моєї лінії, на якій саме вчасно розрядилась камера:
Висновок
Висновок буде у форматі “очікування - реальність” а потім декілька додаткових пунктів, які я теж виніс з цих тренувань.
Очікування: підготувати програму (лінію) для змагань;
Реальність: всю зиму великий буковельський парк відсутній впринципі, його не було попередні рази, як я відвідував Буковель, його немає і зараз. Далі - без коментарів.
Очікування: познайомитись з кращими українськими сноубордистами;
Реальність: знайомство вдалось на 100%, я навіть не очікував, що всі хлопці настільки привітні і прості в спілкуванні. Rider’s choice school - це місце, де раді кожному. Спробуйте, вам сподобається.
Очікування: підняти свій рівень, поставити кілька нових трюків;
Реальність: я не просто підняв мій рівень катання. Кирило вказав на помилки і недоліки у вже існуючих трюках, які були ключові для мого подальшого прогресу. Я впевнений, що він не за горами завдяки інформації, яку я отримав в Rider’s choice school. Не хочу навіть думати про те топтання на місці, яке б мене чекало в іншому разі. Хочете прогресу - на вас зі сторони має дивитись професіонал, інакше це затягнеться надовго.
Очікування: перевірити, чи міг би я теоретично стати професійним сноубордистом, провівши кілька днів з такими хлопцями;
Реальність: на 99.9% впевнився, що мені точно не варто думати “якби моє життя склалося інакше”. В цих хлопців любов до сноуборду значно більша ніж у мене. Вони проводять в горах місяці і віддаються своїй справі повністю, жертвують заради цього всім іншим. Для мене ж сноуборд - це хобі, яке має бути в кожної нормальної людини. Тиждень інтенсивного катання - це мій максимум. Далі голова сама просить себе повернути в звичне середовище.
Ті декілька пунктів:
Не перекручуйте сальто в перший день катання. Це боляче і це заважає, катайтесь обережно. Головний девіз сноубордистів - safety first.
Хоч хлопці і монстри сноубордингу, але я сподіваюсь, щось нового вони дізнались і від мене. Eternal Beauty of Snowboarding вони цитували після перегляду, а від снікерса в кишені на схил ніхто не відмовлявся.
Чи відвідаю я такі тренування ще раз? - Сподіваюсь, це стане для мене новою традицією, мені все дуже сподобалось!
Подяка:
Наді, без якої я б не наважився і яка, фактично, змусила мене поїхати;
Кирилу і Юрі, які так легко прийняли мене в свою сноубордичну банду. Я кожну хвилину почувався одним з них в чому велика їхня заслуга.
